Зустріч з українською легендою – Сарабуном Олександром Вікторовичем

Перший учасник АТО з ампутацією, який після поранення повернувся на військову службу.

Позивний «Вінниця», доброволець батальйону «Донбас».

Іловайський котел… Поранення… Полон… Ампутація…

Не зламався морально і згодом повернувся на службу у свій оновлений батальйон – 46 ОБСпП «Донбас-Україна».

Прослужив близько року.

Частково його історію можна побачити у кінострічці «Вірю, чекаю, молюся». Фільм знятий режисером Катериною Стрельченко у форматі інтерв’ю.

Герої стрічки – військовослужбовці, які були у полоні; сім’ї, які наразі розшукують своїх близьких.

Нині Олександр активно займається громадською роботою.

Він – волонтер, їздить у зону бойових дій на Сході України. Голова ГО «Патріоти України» у рідному місті Могилеві-Подільському Вінницької області.

Почав здобувати вищу освіту і зараз є студентом Вінницького коледжу Університету «Україна».

Сьогодні Олександр розповідав нашим студентам, як важливо цінувати кожний момент свого життя. Як важливо поважати інших. Як важливо не падати духом навіть у найважчих ситуаціях. Як важливо не опускати руки і вірити у людей навколо. Вірити у перемогу. І вона обов’язково настане!